Боєць, який став легендою в своєму батальйоні: "В армії дуже низький рівень збройової культури"

41-річний киянин Іван Савельєв днями повернувся додому після довгого перебування на лінії вогню. В батальйоні називають просто – дядя Ваня. Чоловік ніколи не думав, що піде воювати. Він три тижні я по телефону допомагав 11-му батальйону лагодити кулемети, а потім рвонув в Дебальцеве, пишуть "Факты".

"Я ніколи не хотів служити і воювати, – каже Іван Савельєв. – За світоглядом я пацифіст, тому і в армії не був. Це дивно, адже в моїй родині всі військові. Я навіть радів, що одна з бабусь – Ніна Іванівна – залишалася мирною людиною, поки одного разу, розбираючи сімейні документи, не знайшов її військовий квиток. Виявляється, в 1942 році вона пішла добровольцем в Сталінград... Батько ж був зенітником, брав участь у подіях в Чехословаччині, воював у В'єтнамі. У діда 50 років вислуги в Радянській армії. Коли я потрапив в одну з гарячих точок – під Дебальцеве, – де, незважаючи на оголошене перемир'я, постійно йдуть бої, сфотографувався на тому ж місці, де зробив фото і мій дід майже сто років тому".

Іван дуже добре знається на зброї, хоча і пацифіст. "Спочатку мене цікавила військова історія. Я багато читав і продовжую вивчати літературу на цю тему. В якийсь момент стало цікаво і зброя, яку використовували армії світу в різний час. Потім ми зайнялися реконструкцією військових подій. Для цього потрібна зброя, ось я і почав її відновлювати, налагоджувати. Мабуть, успішно. Коли формувався штат батальйонів територіальної оборони, з нього чомусь викреслили посаду артилерійського майстра, хоча, наприклад, у американців прийнято, щоб така людина була в кожній роті, а в батальйоні – не менше п'яти. в підсумку таким майстром-волонтером в батальйоні виявився я", – розповідає дядько Ваня, який виявився в 11 батальйоні.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Два місяці підрозділ перебував в одній з найгарячіших точок – у Дебальцевому та сусідніх селах, які постійно обстрілювали. "Найстрашніше сталося біля села Фащівка. Розвідка батальйону доповіла про загрозу танкової атаки. У мене поцікавилися: "З станкового протитанкового гранатомета нормально стріляєш? Тоді бери його і йди на пост". А я ж розумів, що з тією зброєю, яку у нас малося, воювати проти танків – все одно, що кидатися камінням. Але нічого не поробиш – сиділи в очікуванні атаки. На щастя, її так і не було", – згадує Іван.

Боєць добре оцінює зброю, яку видають військовим. "Так нормальна у нас зброя. Просто з нею треба вміти поводитися і правильно доглядати. Проблема в тому, що у нас в армії дуже низький рівень збройової культури. Вивчення стрілецької зброї відійшло на десятий план. Зараз, я впевнений, ніхто не зробить навіть стандартного: вночі, в темряві, з відстані 300 метрів потрібно влучити туди, де був автоматний спалах. Раніше солдати вивчали всі види зброї. В разі необхідності військовий повинен був вміти користуватися будь-яким пістолетом, автоматом, гранатометом", – каже Іван.

Зараз батальйон вивели із зони АТО на ротацію. Дядя Ваня збирається привести в порядок зброю батальйону і далі допомагати бійцям.