Нові вагони потрібні, але питання у ціні

У реформах дуже важливо не вдаватися до крайнощів. На жаль, таке у нас часто-густо. Непоодинокі випадки, коли влада хоче "розчистити майданчик під будівництво одного будинку, а зносить цілий мікрорайон". Приблизно така ситуація віднедавна склалася у сфері залізничних перевезень. Мінінфраструктури, що курирує галузь, підготувало проєкт наказу про обмеження терміну служби вантажних вагонів до 22 років. Ця норма, за задумом чиновників, має набути чинності з 2028 року.

Вагонний парк української залізниці перебуває у критичному стані. Понад 95% вантажних вагонів потребують модернізації чи заміни. Тобто проблема справді є, і вона серйозна. Питання в тому, як правильно її вирішити, зберігши безперебійність та якість постачання вантажів. Найбільше в цьому зацікавлені експортери, адже залізницею доставляється понад 80% усіх експортних вантажів.

Важливо, що нову стару ініціативу МІУ бізнес сприйняв критично. Перше, про що запитують промисловці: чому Україна хоче запозичити досвід списання вагонів за віком, який практикується у Росії? Організація роботи на російській залізниці навряд чи може бути прикладом для реформування української залізничної галузі. Чому, наприклад, не придивитися до досвіду США, де строк експлуатації вагонів обмежений 50 роками, чи Євросоюзу, де придатність вагонів визначають, виходячи з їхнього технічного стану? Можливо, нам потрібно не списувати вагони, а врешті-решт розробити механізм ретельного контролю за станом вагонів, що виходять на рейки?

Відповіді на ці питання бізнес не отримав. І це сумно – адже, за прогнозом галузевих експертів, набуття чинності даним проєктом наказу одночасно виведе з обігу 63% напіввагонів і 100% зерновозів, що належать "Укрзалізниці". У цьому випадку компанія втратить 20% свого вантажообігу, або 11 млрд. грн.

На виробництво вагонів, що вибули, знадобиться мінімум 60 млрд грн, яких немає ні в держави, ні в УЗ. І п'ять років часу, протягом якого економіка втрачатиме по 2 млрд дол. на рік від штучно створених обмежень для експорту. Вважаю, що для України, котра переживає чергову карантинну кризу, це непідйомна ціна. МІУ має поговорити з бізнесом та спільно розробити рішення, яке стане двигуном, а не гальмом для української економіки.