Енергоефективність української економіки становить тільки 60% від країн ЄС

Сьогодні підвищення енергоефективності – це необхідна умова стабільного економічного зростання і підвищення соціальних стандартів. У розвинених країнах-членах МЕА (Міжнародного енергетичного агентства) енергоспоживання за останні 15 років майже не змінилося, в той час як ВВП виріс на 26%. Це сталося, завдяки підвищенню енергоефективності, і реалізувалося в високому рівні життя.

Україна поки відстає за цим показником. За даними аналітичного центру НОСЕП, який разом з ПРООН та Глобальним Еконологіческім Фондом недавно представив новий Моніторинг енергоефективності, до кінця 2014 року енергоефективність української економіки не перевищувала 60% від середньої по країнам ЄС. А скоригована на структуру економіки енергоємність в Україні була в 1,7 рази вище, ніж в ЄС. Потенціал енергозбереження залишається величезним – 27 млн. тонн нафтового еквівалентк, що відповідає 30 млрд. кубічних метрів газу або 10 млрд. дол. США в цінах 2014 р. Це приблизно в півтора рази вище, ніж його імпорт з Російської Федерації в 2014 р

Дві третини потенціалу енергозбереження України зосереджені в промисловості і житловому секторі (по 33% в кожному). За результатами Моніторингу, в 2014 році в порівнянні з 2013 р енергоефективність промисловості знизилася на 3,1% через повної зупинки або зниження використання виробничих потужностей на Донбасі. Немає прогресу в генерації енергії на теплових електростанціях. Українські ТЕС і раніше витрачають в півтора рази більше вугілля на виробництво одного кіло-Ватта електроенергії, ніж сучасні вугільні станції в ЄС! Енергоефективність у житловому секторі зросла на 2,9%. Але не завдяки інвестиціям в ЖКГ! Головним рушійним фактором стало зниження споживання газу населенням після підвищення тарифів на 60%.

Росла енергоефективність в секторі послуг (+ 3,8%), в будівництві (+3,5) і в сільському господарстві (+ 45,0%, завдяки різкому зростанню доданої вартості в вдалий маркетинговий рік). Однак загальне зростання енергоефективності по економіці більш, ніж скромне – лише 1,8%.

Низька енергоефективність економіки знижує конкурентоспроможність української продукції і лягає важким тягарем на плечі населення. В умовах неефективного сектора ЖКГ після підвищення тарифів на газ і теплову енергію для населення майже 60% домогосподарств (до 9 млн) потребуватимуть субсидії на оплату послуг ЖКГ. Обсяг необхідних субсидій у 2017 році міністерство фінансів оцінює в 3,8% ВВП (97 млрд. грн.). І закласти їх бюджет стане нерозв'язною проблемою.

Підвищення енергоефективності до європейського рівня зможе значно зменшити втрати в добробуті населення і запобігти виникненню тотальної енергетичної бідності. За даними Світового Банку, енергоефективні заходи в секторі централізованого теплопостачання здатні зменшити рахунок українських домогосподарств за опалення на 40%.

Але для цього Україні потрібні великі інвестиції в енергозбереження – близько 50 млрд. дол. США. Вони не можуть бути покриті державою. Міжнародні кредитні лінії, надані Світовим Банком, ЄБРР та іншими міжнародними партнерами, здатні дати 3-4% від потрібних фінансових коштів. Вирішення питання лежить в різкому підйомі прямих іноземних та вітчизняних інвестицій в цю сферу. "Інвестиційне" питання стоїть дуже гостро. Капітальні інвестиції в2015 році навіть в номінальному вираженні були нижче рівня 2012 року (251.2 млрд грн проти 263,7 млрд грн). Третій рік поспіль скорочуються і іноземні інвестиції. Зараз на одного українця припадає лише 1 003 дол прямих іноземних інвестицій (у порівнянні з 3064 дол США на людину в Польщі). Адже передумовою інвестиційного буму є політична і макроекономічна стабільність, надійний захист прав власності, прозора і справедлива судова система, хороший інвестиційний клімат. Тобто реформи, яких всі чекають, але поки не відчувають. Простим зниженням податкових ставок і часткової дерегуляцією, як показує досвід, інвесторів заманити не вдасться.

Поки інвестицій немає, темпи скорочення розриву за рівнем енергоефективності між Україною і країнами ЄС залишаються дуже низькими. Такими темпами Україні буде потрібно як мінімум 30 років, щоб досягти рівня енергоефективності ЄС 2012-го року.