Некролог. "Філ Спектор був не першим продюсером в історії, але інших таких не було"

На наших очах відходить покоління, народжене в сорокових роках, – саме ці люди створили звичну нам попкультуру. Про старого з безглуздою зачіскою (точніше, перукою), який помер 17 січня в лікарні каліфорнійського округу Сан-Хоакін, останнім часом якщо й згадували, то тільки у зв'язку з його довічним строком за вбивство, вчинене, по всьому, у п'яному чаду. Смерть одного з найбільших музичних продюсерів ХХ століття – привід згадати про Філа Спектора як про людину, яка перетворила поп- і рок-музику в мистецтво.

Йому був 81 рік, і він був насамперед геній. Наркоманом, алкоголіком і вбивцею він став пізніше.

Камео Філа Спектора в культовому "Безтурботному наїзнику" (1969)

Тепер, коли будь-який школяр може зробити гожий музичний запис на своєму планшеті або ноутбуці, важко собі уявити, що створення перших професійних записів на платівку за обсягом вирішення технічних завдань мало в чому поступалося підготовці місячної місії "Аполлон". Після 1966 року фактично кожен новий запис The Beatles та Beach Boys, головних експериментаторів у звукозапису, вимагав новаторських інженерних рішень від звукорежисерів. У Британії таким чарівником звуку був Джордж Мартін, у США – Філ Спектор.

Джордж Мартін умів зробити красиво. Філ Спектор умів зробити потужно.

Записи, які продюсував Спектор на початку шістдесятих, і досі несуть величезний енергетичний заряд. Він перший усвідомив можливості стерео не як іграшки для аудіофілів, а як ще одного інструменту для створення звуку – "стіни звуку", як назвали метод звукозапису Філа Спектора. Звук, "потужний, як танк, і прекрасний, як музика небесних сфер", створювався завдяки тому, що всі інструменти записували разом, а не окремо, а багаторазові накладення обробляли, застосовуючи різні звукові ефекти. Це створювало абсолютно нове унікальне звучання, але подібні сесії вимагали нечуваних грошей.

Порівняйте заради цікавості, як звучать класичні записи The Doors, де інструменти "розведені" по різних каналах стерео (що істотно розріджує звучання групи), а коли вступав співак або виконував соло якийсь інструмент, весь інший звук притлумлювався. Від записів, зроблених Спектором, вилітало скло під час прослуховування навіть на найдешевшому апараті, а голоси співаків звучали тихіше за інструменти, що дивним чином додавало запису енергетичної могутності.

Нині це здається очевидним, як звичка надівати навушники, виходячи з дому. Але для того часу винахід "стіни звуку" було не менш важливим, ніж винахід електрогітари.

Найвищою точкою кар'єри Філа Спектора можна вважати продюсування останнього прижиттєвого альбому The Beatles "Let It Be", стосовно якого у бітломанів досі немає єдиної думки. А в творчості – пісні, записані для альбому Айка і Тіни Тернер River Deep, Mountain High. Він сам вважав цей сингл своєю найулюбленішою роботою.

Далі була дорога вниз, повна якихось диких і каламутних історій – на зразок тієї, як під час запису одного з альбомів Леонарда Коена п'яний Спектор тримав поруч з пультом заряджений пістолет і нібито погрожував ним музикантам.

"Філ Спектор був не першим продюсером в історії, але інших таких не було, – писала біограф Леонарда Коена Сільвія Сіммонс. – Зазвичай продюсери трималися в тіні – Спектор був зіркою, яскравим ексцентриком, часто більш знаменитим, ніж музиканти, яких він записував. Він фактично робив свої власні платівки, використовуючи співаків і музикантів як цеглинки у своїй знаменитій "стіні звуку" – так описували величне звучання його записів. "Стіна звуку" вимагала участі цілих батальйонів музикантів, які всі грали одночасно: духові, барабани, скрипки, гітари – все це зливалося в єдину звукову масу, яка ще посилювалася за допомогою плівкової луни. Використовуючи цей підхід, Спектор перетворював попбалади та ритм-енд-блюзові номери, такі як Be My Baby, Da Doo Ron Ron і Unchained Melody, в гіпернасичені, галасливі, гарячкові мінісимфонії, які вміщували в свої дві з половиною хвилини весь захват і весь біль підліткової закоханості".

За роль Спектора Аль Пачіно отримав чотири номінації, включно з "Еммі" і "Золотим глобусом"

На початку 1980-х через проблеми з алкоголем Спектор припиняє працювати, а в 2007 році його засудили за вбивство – пістолет, яким він погрожував оточенню, рано чи пізно мав вистрілити. З усіма подробицями справи можна ознайомитися у фільмі "Філ Спектор", знятого гарячими слідами для НВО пулітцерівським лауреатом Девідом Меметом. Великого продюсера зіграв Аль Пачіно. Гідний вибір.