"Антонов" – это не фабрика по производству фанерных аэропланов (укр.)

Грейс Хоппер , американський учений і контр-адмірал флоту США колись сказав: "Кораблю безпечніше в порту, але він не для цього будувався".

Якщо повністю осмислити цей вислів, зробивши проекцію на безпеку громадян будь-якої держави, то стає зрозумілим, що в принципі не можливо убезпечити людей країни, якщо не мати належних засобів. І я веду мову не про армію, хоча вона сьогодні потребує ще більшої уваги.

Я кажу про ті внутрішні безпекові виклики, що постають перед українцями щороку і двічі на рік. Масштабні повені та масштабні лісові чи степові пожежі, що руйнують країну та знедолюють життя громадян.

Звісно, що запобігати стихійним лихам – то державницька справа. Але сьогодні маємо наслідки того, що було зроблено чи не зроблено протягом десятиліть. А тому ліквідація цих наслідків – теж повинна бути на найвищому рівні.

І сьогодні маємо чудову нагоду поговорити про ще один важливий щабель на сходженні до вдосконалення цієї безпеки.

Отже: ДП "Антонов" більше не використовує російських деталей у виробництві планера Ан-178. Усі складники планера сімейства Ан-148/158/178, починаючи від кабіни, закінчуючи хвостовою частиною, виготовляються в Україні.

Чому цей простий факт я хочу піднести до рівня перемоги у боротьбі за внутрішню безпеку? Не лише тому, що наша держава позбулося залежності від країни-агресора у найнеобхіднішій (на моє переконання) галузі – авіації. А ще й тому, що тепер угода про виробництво літаків Ан-178 для Єдиної авіасистеми МВС стає абсолютно реальною для виконання.

Нагадаю, що згідно з угодою, ДП "Антонов" впродовж найближчих років має виготовити для Єдиної авіасистеми МВС 13 багатоцільових літаків Ан-178. Ними будуть оснащені авіапідрозділи ДСНС, Нацгвардії та Держприкордонслужби. Звісно, і Нацполіції.

Якщо ще хтось не розуміє, навіщо в МВС літаки, та ще й такій кількості, то просто згадайте ті масштаби повені у Карпатах чи лісових пожеж, що були минулими роками. Доправлення вантажів, найнеобхідніших речей, продуктів, матеріалів, евакуація людей – все це фактично неможливо без авіації. А літаки Ан-178 тим і знані в усьому світі, що можуть злітати та сідати фактично на необлаштованих смугах. При цьому доправляти абсолютно прийняту кількість вантажу чи людей. Про так зване технічне використання, тобто без приземлення, а скидання вантажу – теж може бути мова.

Звісно, сьогодні ті масштаби трагедій вже трішки забулися. Адже багато хто відслудковував не те, як саме надавалася допомога екстреними службами, а хто з політиків що заявляв, хто що обіцяв та чи знайшли винних. Тому раджу згадати не Україну, а наймасштабнішу катастрофу США останніх років – наслідки урагану "Катріна". Саме Національна гвардія та рятувальні служби завдяки авіації тоді змогли врятувати велику кількість людських життів.

То якщо у США це можливо, чому в Україні, яка має авіагігант та майже повний цикл виробництва літаків (одних з найкращих у світі) – не виходить? Правильно, бо не було відроджено виробництво літаків. Навіть програм для цього відродження не було. Та й бажання, власне кажучи, відроджувати українську авіацію, теж, радше за все, ні в кого не було.

Що сьогодні? Сьогодні навпаки. Принаймні є дві великі угоди, що допоможуть "Антонову" у відродженні, а українській авіації у новому пануванні у світовому небі.

Це угода з оснащення Єдиної авіасистеми МВС літаками Ан-178, про яку я вище згадував, та меморандум про виробництво військово-транспортних літаків для Міноборони України.

Хочу трішки обмовитися і зазирнути у ймовірне майбутнє. А почну з питання: як вважаєте, чи звернуть увагу закордонні уряди на те, що український авіагігант відроджується і здатен пришвидшити темпи виробництва? Питання, звісно, риторичне. Мені часто доводилося бувати за кордоном у робочих справах, і повірте, друзі, скрізь мене питали майже одне й те саме: "Коли "Антонов" почне знову випускати свої легендарні літаки, що можуть літати за екстремальних умов та злітати і сідати там, де не кожен автомобіль проїде?"

І я не мав що відповісти. Адже наші літаки, що так цінуються у світі, на той момент майже не випускалися.

Тому ще раз підкреслю: коли мова йде про нібито незначну "перемогу" української авіації, насправді йдеться про престиж держави на міжнародній арені, про міжнародні відносини та зрештою про багатомільйонні міжнародні умови. Чи це варте того, щоб принаймні виділити окремий вектор у розбудові країни саме на авіацію? Знову ж таки – питання риторичне.

Адже ДП "Антонов" – це не фабрика з виробництва фанерних аеропланів. А реальний впливовий гравець на світовому ринку авіації.

І пафос тут зовсім ні до чого.