Націоналізація ПриватБанку: що далі?

ПриватБанк офіційно перейшов під контроль держави. 23 грудня Міністерство фінансів завершило всі юридичні процедури і представило новий склад наглядової ради банку. Пристрасті вляглися. Прийшов час зробити висновки з цієї історії і відповісти на питання, а що далі?

Стратегія розвитку держбанків, на жаль, є лише на папері. Після націоналізації ПриватБанку, частка держави у банківському секторі краіни перевищила 50%. А ми добре знаємо, як держава керує активами. Існують великі корупційні ризики з усіма можливими наслідками – неринковими преференціями, неповерненням кредитів, втратою застави. Особисто була свідком того, як один з державних банків минулого року з використанням судового рішення відмовився від отримання вдвічі більшої вартості застави. Від наших з Вами коштів відмовився.

Сьогодні коментарі чиновників свідчать: у влади немає розуміння, що далі робити з банком. По одній з версій, ПриватБанк продадуть, але не раніше, наприклад, ніж через три роки. По іншій – допускають об’єднання ПриватБанку з Ощадбанком.

Версії різні, але вже зараз потрібно дати відповідь: що далі? Як працюватиме банк і чи збереже набір своїх послуг для клієнтів, чи розширить їх? Це важливо, бо втрати державних банків – наші з вами втрати. Міністерство фінансів зобов’язано повідомити, на що йтимуть кошти платників податків. Запевнень, що "все буде добре", замало. Лише максимальне прозоре управління держбанками і контроль з боку суспільства.

Насправді, з існуючою мережею представництв та банкоматів, ПриватБанк міг би стати центром державної системи розвитку та кредитування малого та середнього бізнесу. Саме цей банк, після прийняття Парламентом закону про розповсюдження на вклади 100% державної гарантії, має знизити відсоткові ставки за депозитами – а це означає, що банк зможе залучати дешевий фінансовий ресурс. Цей ресурс, в об'єднанні з міжнародною фінансовою підтримкою на розвиток малого та середнього бізнесу, слід було б направити на інноваційне виробництво, на реалізацію наукових розробок, на кредитування підприємництва за прийнятними відсотками, що стимулюватиме створення нових робочих місць та економічне зростання України. При цьому важливо вже на початку визначити прозорі процедури відбору об'єктів фінансування, умови участі та співфінансування, пріоритетні напрямки кредитування та критерії вимог до платоспроможності позичальників та учасників проектів.

Памятаємо, що з падінням ПриватБанку ми б могли втратити всю фінансову систему України, то ж дуже важливо, що вдалося втримати ситуацію під контролем, що націоналізація не зруйнувала систему банку. Його зобов'язання виконувались до останнього моменту попередніми власниками і, сподіваюсь, кілька днів призупинення обслуговування клієнтів залишаться кількома днями. Найбільш негативні наслідки вдалося попередити, це великий плюс. Вкладників-фізичних осіб тепер захищатиме закон, підприємства та підприємці, як і в усьому, платять найбільшу ціну: зупинка платежів в перші дні після націоналізації викликала затримки з платежами до бюджету, працівникам, контрагентам, що забере нерви та час, а в деяких випадках змусить до юридичних з'ясувань відносин. Тут треба пам'ятати, що за затримки у розрахунках з бюджетом з вини банку згідно ст. 129.6 Податкового кодексу України відповідає банк, а з контрагентами слід використовувати положення форс-мажорних обставин договорів. В разі необхідності, я буду застосовувати депутатські можливості для допомоги у підтвердженні форс-мажору чи для забезпечення виконання закону. Ніхто не повинен нести відповідальність за чужі дії. А держава повинна забезпечити високого рівня менеджмент в державному банку та максимально ефективне використання та розвиток тепер вже державної мережі банківських послуг.