О чем молчат в пресс-службах коммунальных предприятий (укр.)

Нова "зрада" – в соцмережах пишуть про те, що Департамент транспорту КМДА закупив мобільні телефони по 22 тисячі гривень. Як пишуть в тих же соцмережах, "а ось зараз було боляче".

Розповідаю, чому саме.

Мобільний телефон – мій основний робочий інструмент. Щоб оперативно опрацьовувати інформацію, я користуюся Facebook, Telegram, Twitter, Instagram, Viber. У мене завжди відкриті сайти КМДА, Київради, метро, пошти. Я постійно роблю багато фото, які треба хоч мінімально обробити. Окрім того, на телефоні поставили систему електронного документообігу. Не кажу вже про всі відеоконференції, відеокоментарі, які ідуть потоком. До того ж я відповідаю на мінімум 20 дзвінків щодня (максимум було під 200).

І це ще його обминула доля касового апарата.

Мій телефон вмикається, прозріває, дуже старається, але недовго. Думаю, говорити, що я ношу із собою три зарядки, зайве.

Коли я прийшла працювати в метро, на балансі у прес-служби був один кнопковий мобільний телефон. Зламаний. Він лежав у сейфі, бо списати його можна було лише через рішення Київради. Це виглядало дико, але було саме так.

Так от останні кілька років я безуспішно подаю заявку на телефон. Модель, яка реально підходить для моєї роботи, коштує мінімум 20 тисяч гривень. Але жодна притомна компанія не хоче виходити на Prozorro, щоб продати один мобільний телефон. Брати дешевший немає сенсу. Окрім того функціоналу, що написала, є розуміння, що він же буде на найближчі 10 років. З інвентарним номером, звісно, тому зберігати варто навіть плівочку для екрана.

Про це якось не прийнято говорити. Я знаю, що багато моїх колег – комунікаційників державних та комунальних підприємств, просто промовчать. Але мати адекватні робочі інструменти від підприємства – це нормально. Це не лакшері-кар, а щоденна робота і важливість її вчасного виконання.

Пост створено з використанням особистої техніки. А тому, якщо вона накриється, дзвоніть мені на міські номери у робочий час.